Історія Гребінківщини. В “ТІСНИХ” ОБІЙМАХ ВАСИЛЬКОВА

МИКОЛА ТАРАН

В “ТІСНИХ” ОБІЙМАХ ВАСИЛЬКОВА

Гребінківське районне керівництво, не відаючи про те, що рівно за два роки Гребінківський район буде ліквідовано, жило звичним життям з турботами налаштованими на своєчасне виконання державних планових завдань та взятих районом високих соціалістичних зобов’язань на 1960 рік. А вони були надзвичайно високими. Зразу ж після святкування зустрічі Нового року 5-го січня 1960 року відбувся черговий Пленум Гребінківського райкому КПУ на якому було обрано бюро Райкому партії в кількості сімох чоловік, а саме: І.С. Бондара, А.Г. Гуріна, М.Ф. Норенка, Я.Р. Прядка, В.В. Рубаніка, Ю.М. Соколова, В.С. Шильцова.

Першим секретарем Райкому КПУ було обрано А. Г. Гуріна, а другим – Норенка М. Ф.
Членами райкому партії було обрано 35 комуністів, кандидатами в члени Райкому партії – 8 комуністів.
Поряд з інформацією про Пленум райкому КПУ, районна газета подала для своїх читачів потішну інформацію, що саме цього 1960 року будуть газифіковані всі підприємства і організації розташовані по вул. 1-го Травня та вулиці Леніна (сьогодні – пр-кт.Науки), а також всі комунальні будинки та 45 індивідуальних будинків по вул. Леніна. Від районної лікарні до цукрового заводу та від Райкому партії (сьогодні приміщення гімназії) до середньої школи буде прокладено асфальтний тротуар, а вздовж тротуару будуть посаджені дерева, а ще буде радіофіковано центральний парк селища. І взагалі по вулицях районного центру буде посаджено 1500 штук декоративних дерев, на території центрального парку будуть розбиті квіткові клумби.І люди були цьому дуже раді. Районний центр – селище Гребінки щорік ставало все кращим, все привабливішим.
А ще того року вселяло в душі жителів селища велику втіху будівництво ТЕЦ при цукровому заводі, яка при своїй роботі дасть змогу повністю забезпечити електроенергією цукровий завод та селище Гребінки.
В 1961 році, перший секретар Гребінківського райкому КПУ Гурін А. Г. був переведений до Чорнобильського району на посаду першого секретаря райкому КПУ, в зв’язку з чим першим секретарем Гребінківського райкому КПУ було призначено Норенка М. Ф., а другим секретарем райкому КПУ став Сущенко А. С.
На цій високій посаді першого секретаря райкому КПУ Норенко М. Ф. теж довго не протримався, зовсім скоро його було призначено парторгом обкому КП України Васильківського Територіального виробничого управління.
З цієї причини 7 квітня 1962 року відбувся останній пленум Гребінківського райкому КПУ, який звільнив Норенка М. Ф. з посади першого секретаря. Новим першим секретарем Гребінківського райкому КПУ цим же пленумом було затверджено Сущенка А. С. Разом з тим у зв’язку з переходом на іншу роботу товариші Барзінський П. К. і Глуховський В. С. були виведені з членів райкому КПУ.
Головою Гребінківської селищної ради був Кулішов Олексій Терентійович, а Секретарем селищної ради – Люта Софія Оксентівна – перша жінка на цій високій посаді за всі попередні роки радянської влади. Саме за їхньої ініціативи було збудовано великий став на річці Рутка (Малий Рутець) поряд з автотрасою Київ-Одеса, що і нині є окрасою селища Гребінки. І ця подія сталася в 1962 році.
На Гребінківський район насувалася Чорна Хмара його ліквідації. Високе районне начальство звичайно відчувало ліквідацію свого району, доходили тихі чуткиі до простого люду.
З високими показниками збирався закінчувати свій останній рік передовий в країні СРСР мій рідний Гребінківський район. До зустрічі Новий 1963 рікІ
З великою гіркотою і справедливим невдоволенням зустрічала моя Гребінківщина наступний 1963 рік уже в обіймах Васильківського району.
Яким то він буде? Для кого як!
Високе районне партійне начальство колишнього Гребінківського району отримало свої керівні посади уже у Васильківському районі. Так партійне керівництво всього об’єднаного Васильківського району (Васильківський, Гребінківський, Фастівський райони) очолили гребінківчани. Секретарем партійного комітету виробничого управління було призначено А. С. Сущенка, а його заступником став Норенко М. Ф. Головою Васильківської районної ради залишився, як і до цього, васильківець Мишелов Я. Д. Всі районні відомства колишнього Гребінківського району спішно зміщувалися до Василькова, і від того їхнім чиновникам приходилося попутним транспортом їздити з Гребінок майже за сорок кілометрів до Василькова на роботу. Історичне місто Васильків не було гостинним і привабливим для людей з, так званої в ті роки, Гребінківської зони.
Так само як і сьогодні повз недоглянуті береги текла засмучена в печалі річка Стугна, напоєна стічними зливними водами кількох васильківських шкірзаводів та молокозаводу, а на обочині дороги Київ- Одеса, що перетинала весь центр міста, при виїзді в сторону Гребінок, як і нині не було обладнано зупинку, тож і приходилося людям і в дощ, і в снігопад, і в спеку, і в мороз під відкритим небом товпитися в очікуванні випадкового транспорту, аби якимось чином виїхати з Василькова. Гребінський автобус маршруту Київ-Гребінки їдучи з самого Києва уже був переповненим пасажирами і інколи міг просто не зупинятися.
Отаким чином багатьом районним чиновникам щоденно приходилось їздити на службу до районного центру і вертатися додому. Бухгалтерським службовцям колгоспів та підприємств інколи по кілька разів на тиждень приходилось відвідувати районний банк, який ще до об’єднання районів був тіснуватим і для самих васильківців, а вже після об’єднання, там щоденно була така тиснява, як у церкві на Великдень. Тож, мусили люди терпляче звикати, бо скаржитись не було до кого і не було на кого. Винною була радянська влада, яка критиці не підлягала.
Тож, варто було відірвати від жителів Гребінківщини той “рай” при існуванні їхнього району, як поволі вона стала втрачати своє обличчя. Тож недарма в помислах людей гостро почало ставати питання відновлення Гребінківського району в межах 1962 року. І такі помисли тривали у людей до середини 1990 року і після.
(далі буде).

 

0

Автор публікації

Офлайн 4 дні

Grebinky

0
Коментарі: 0Публікації: 90Реєстрація: 28-06-2019
Авторизація
*
*
або використайте соціальну мережу:
    Реєстрація
    *
    *
    *
    Генерація паролю